Тенденції в уживанні патронімів в українській літературній мові ХХІ ст.: європеїзація vs традиція

Streszczenie

У статті проаналізовано зміни, що відбулися у способах офіційного найменування осіб в українській літературній мові ХХІ ст. З’ясовано та обґрунтовано причини цих змін, оцінено їх із погляду практичної доцільности. Зокрема, до чинників, що зумовили зрушення в багатовіковій тенденції офіційного найменування українців, уналежнено суспільно-політичні процеси, що розпочалися в Україні від 1991 р., прагнення мовців дистанціюватися від усього спільного з російським, практичну незручність послуговуватися трикомпонентними структурами через їхню громіздкість тощо. Зроблено спробу спрогнозувати подальший розвиток тенденції вживання патронімів у сучасній мовній практиці. Висловлено припущення, що надалі у зв’язку зі вступом України до Євросоюзу аналізована тенденція ще більше впотужнюватиметься, унаслідок чого патроніми набудуть статусу внутрішньомовних антропонімів, функціюючи в обмеженому комунікативному просторі.

Матеріалом дослідження послугували дво- та трикомпонентні антропонімні моделі офіційних найменувань осіб, які було дібрано за період 2000–2022 рр. із двох функційних стилів української мови – публіцистичного та наукового. За допомогою загальнонаукових (індукція, дедукція, спостереження, аналіз, синтез, порівняння, систематизація) та власне-лінгвістичних методів, основними серед яких є описовий, зіставний та прагматичний, комплексно схарактеризовано типові вияви тенденцій у використанні патронімів в українській літературній мові ХХІ ст.