Моделювання аксіологійно-маркованих значень топонімів та їхніх похідних в українській лінгвокультурі: актуалізація макроекстралінгвального чинника «війна»

Streszczenie

Стаття присвячена висвітленню змін, що відбуваються в українській лінгвокультурі під впливом екстралінгвального макрочинника, який пов'язаний із пропагандою «русского мира» та гібридною російсько-українською війною, ураховуючи й повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року.

Дослідницьку увагу спроєктовано на трансформацію, що відбувається в українській топонімійній мовній картині світу, загалом у просторі національної лінгвокультури. Автори наукової розвідки фокусуються на проблемах перейменування українських топонімів, що виникли під впливом російської ідеології в радянський період, презентуючи російськомовні номінації, що викривляють національну мовну свідомість. У межах статті студіюється і функціювання квазітопонімів, що називають псевдореспубліки, які з’явилися внаслідок окупації територій України російськими військами, а також моделювання росіянами образливих перифраз для номінування хороніма Україна та вербалізація супротиву української мови, що спроєктований на створення аксіологійно-маркованих перефразувань хороніма Росія, зокрема й написання його з малої літери як вияв аксіологійно-орфографічної норми, що виражає презирство, зневагу, іронію тощо.

Автори статті акцентують увагу на моделюванні нової прагматики в українських астіонімів, що пов’язано, з одного боку, із наслідками окупації, агресією росіян (це міста-жертви), а з другого, оспівуванням міст‑героїв, що набули статусу непереможних: прагматичні смисли моделюються на основі вторинної номінації, метафоризації, прийомів мовної гри, феномена прецедентності, асоціативних реакцій та рефлексій. Кожна конотована номінація має прозору внутрішню форму, що дешифрується, презентуючи переважно узагальнювально-оцінне значення, нові символи, образи, прагматичну багатозначність. Топонім розглядається як виразно аксіологійний маркер довкілля.

За підсумками аналізу фактичного матеріалу наукової розвідки простежуємо великий словотвірний потенціал топонімів, оскільки вони стають продуктивними твірними основами для відтопонімних утворень. Розширюємо теорію лінгвоаксіології, зокрема й граматики оцінки, оскільки йдеться про творення моделей аксіологійно-граматичних значень та смислів. Презентований матеріал доповнює теорію і практику креативної ономастики, зокрема креативної топоніміки, а також топоніміки політичної.

Російсько-українська війна викликала новий сплеск лінгвокреативності українців щодо словотвірних і прагматичних метаморфоз у системі топонімів, що презентують опозицію рідний, свій – чужий, ворожий. Описаний матеріал можна використати для створення словників конотативних топонімів.